Протягом передвиборної кампанії з агітаційною метою широко використовуються дискредитаційні матеріали. Нижче розглянуто прийоми антиреклами та подано основні рекомендації щодо ефективної агітаційної кампанії проти конкурента.

 

Мета кампанії проти суперника має 4 цілі:

• дискредитувати суперника, який має непогані шанси на перемогу;

• вивести суперника та його штаб з рівноваги, примусити помилятись, ламати графік;

• створити авторам антиреклами образ борців за справедливість та народні інтереси;

• якщо вдасться, вивести суперника з боротьби, зняти з балотування.

           

Як правило, темою матеріалу стає оприлюднення окремих неприємних фактів про суперника:

• недостатній досвід для роботи на виборній посаді;

• наявність у кандидата шкідливих звичок (п’яниця, гуляка тощо);

• невиконання кандидатом обіцянок в минулому;

• погані результати роботи кандидата на попередньому місці;

• інформація про махінації кандидата, порушені проти нього кримінальні справи;

• звинувачення у розкраданні державних коштів та/або корупції;

• приклади, які демонструють некомпетентність кандидата;

• зрада партійних ідеалів

тощо.

Враховуйте, що сьогодні наявність коханок, позашлюбних дітей, значні статки, володіння предметами розкоші не вважаються великим гріхом. Використовувати такі факти в антирекламі як центральні означає оплачувати PR конкурента.

 

Публікації можуть мати такі форми:

1. Разова атака - оприлюднення окремого факту або пов’язаних фактів. Час проведення залежить від тактики кампанії. Якщо ви не маєте документів, що підтверджують звинувачення, негативну інформацію слід «вкидати» за 1-2 дні до дня голосування.

2. Серійна атака - публікація серії пов’язаних за змістом матеріалів протягом 7-10 днів. «Атака» має завершитись за 3 дні до дня голосування.

 

 

Існує кілька прийомів дискредитації суперника.

1. Спираючись на добре відомі деталі, оцінки-ярлики, розповісти про те, що конкурент дурить виборців або  має намір це зробити. Часто використовують відомості про доходи опозиційних кандидатів, які захищають «простих людей». Приклад: «Не віриться, що людина з «Ролексом» на зап’ясті розуміє тих, хто ледве «дотягує» від зарплати до зарплати».

2. Висловлювання, які пов’язують кандидата з певними побутовими проблемами. Такий хід, як правило, застосовується проти кандидатів від влади та тих, хто вже займав відповідні виборні посади. Приклад (пряма мова виборця): «У нашій області найгірші дороги. Невже Іванов, сидячи в обласній адміністрації, цього не бачив? Яка від нього користь?».

3. Вкидання прямого компромату. Вище наведено далеко не повну характеристику відповідних фактів. Аналізуючи округ для розробки стратегії та планування кампанії, ви вже визначили, що саме може бути компрометуючою обставиною для ваших виборців. Зберіть про конкурента інформацію відповідного характеру. Опишіть факти в правильному стилі.

4. Перетворення сильних сторін кандидата на слабкі. Наприклад, кандидат виступає за обладнання спеціальних парковувальних майданчиків в центрі міста, щоб звільнити вулиці від припаркованих автомобілів. Конкурент у своєму матеріалі розповідає виборцям, від чого доведеться відмовитись жителям міста, щоб оплатити ці майданчики з бюджету. Додатково підкреслюється, що це буде зручність лише для заможних городян. До того ж, легко представити ощадливого жадібним, серйозного – злим тощо.

5. Коментарі на тему агітації суперника. Використовується цитата (відповідне висловлювання, гасло, фрагмент тексту листівки тощо), навколо якої розгортається антиреклама. Приклад: «На всіх стовпах написано, що місту потрібен саме Іванов. А навіщо він нам?».

6. Акцент на невиконанні кандидатом власних обіцянок. Це можуть бути обіцянки виборцям під час попередніх виборів або працівникам власного підприємства і т.п. Більш потужною є заява, що кандидат вчинив всупереч власній програмі. Наприклад, проголосував за рішення, що суперечить його обіцянкам.

7. Використання гумору. Створення антиреклами в стилі гуморески з суперником в якості головного героя.

8. Посилення дрібного негатива. Наприклад, опис звичайного для конкурента зосередженого виразу обличчя, яке рідко побачиш усміхненим, за допомогою нехитрих прийомів можна довести до «він зневажливо ставиться до людей; прості люди його дратують; він є похмурим через проблеми зі здоров’ям».

9. Залякування виборців силою, яка стоїть за кандидатом. Приклад: «Не секрет, що кандидат – права рука Іванова. А це особа з кримінальним минулим, яка заради грошей занапастила сотні людей».

10. Використання для характеристики конкурента слів, звучання яких викликає у більшості виборців негативні асоціації. Можна також сполучати з цими словами недоречні (у відповідному словосполученні) епітети. Приклад: «Кандидат Іванов є занадто амбітним. До того ж, він заробляє на життя лихварством». Очевидно, що даний метод не слід використовувати в округах з високим рівнем освіти виборців.

11. Порівняння суперника з негативними образами. Тварини: шакал, гієна, мавпа. Рослини: будяк, кактус. Стани особи: раб, хворий, недієздатний. Літературні герої: Обломов, Манілов.

12. Використання образливих неологізмів. Так свого часу в РФ опозиція створила нові слова для характеристики влади: «депутан» та «думак».

 

Тим, хто планує кампанію з дискредитації, можна дати кілька порад:

1. Публікувати компрометуючі факти краще маючи документи, що підтверджують звинувачення.

2. Перед початком кампанії з дискредитації спрогнозуйте реакцію суперника, проти якого вона спрямована, та сплануйте свої дії у відповідь. Конкурент може проігнорувати вашу атаку, подати позов до суду, розпочати кампанію проти вас, розгорнути полеміку в ЗМІ або за допомогою роздаткових друкованих матеріалів. Ви повинні спланувати власні відповіді на кожен з можливих кроків суперника, інакше переможеним можете залишитись ви.

           

Збір інформації про суперника здійснюється різними шляхами. Члени штабу й агітатори збирають та аналізують плітки. Прес-секретар робить моніторинг публікацій ЗМІ. Керівники кампанії та сам кандидат знаходить в оточенні суперника осіб, які можуть поділитьсь цікавими фактами. Корисними будуть знайомства в органах внутрішніх справ та прокуратурі. Концептуально послання для антиреклами створюється в штабі, там же приймається рішення щодо його офіційного авторства.

 

Текст антиреклами справить потрібне враження, якщо буде емоційно стриманим та суворим. Типова помилка наших замовників – створювати розгорнуте емоційно забарвлене оповідання про «гріхи» конкурента. Таке послання не є ефективною антирекламою, а іноді навіть працює на користь суперника. Людям подобаються скандальні публікації (щось на кшталт детективу чи драми, але з реальними героями). Радянське покоління, яке приймало будь-яку скандальну публікацію, як пляму на біографії героя статті, є вже малочисельним. Враховуйте, що сучасники мають «щеплення» жовтою пресою. Вони вважають скандальну публікацію предметом обговорення, зокрема, на тему «чи це правда, чи PR?». Чим більше в матеріалі емоційно описаних жахів, чим більш художнім є текст, тим більшим є ризик саме такого сприйняття, подібна антиреклама, як мінімум, покращує впізнавання героя публікації. Прочитайте текст, поданий в Додатку 1, і  оцініть власні враження.

 

Компромат слід викладати сухою офіційною мовою. За стилем він має нагадувати протокол або судовий вирок. Уникайте яскравих описів на кшталт «породистого коника» з Додатку 1. «Кандидат Іванов грубо порушив закон. Він висунув кандидатуру, маючи непогашену судимість за керування транспортним засобом в нетверезому стані. 25 листопада 2009 року Іванов здійснив наїзд на пішохода, завдавши йому тяжких травм».

 

Можна, звичайно, повністю побудувати кампанію на викриттях та скандалах, але для цього ваш власний кандидат повинен мати відповідний імідж та характер. Якщо ви бачите в ньому другого Жириновського, можете застосувати таку тактику. Але якщо кандидат є набагато менш талановитим скандалістом та/або не вміє тримати вірний тон, він ризикує набути імідж дрібного пліткаря та базарного склочника.

 

Перед тим, як підписати дискредитаційний матеріал ім’ям вашого кандидата, добре зважте усі «за» та «проти». В жодному разі не слід ставити прізвище кандидата на антирекламі, якщо:

• Вона розповідає про дрібну провину (провини) конкурента, його аморальну поведінку. Наприклад, про дрібне хуліганство в підлітковому віці, пияцтво тощо. Державна людина, якою має виглядати ваш кандидат, не повинна опускатись до обговорення подібних тем.

• Факти, викладені в антирекламі, не мають міцного підтвердження (документи, надійні свідки тощо). У разі подання другою стороною скарги або позову, ви не матимете гідної відповіді.

• Текст антиреклами є лайливим та образливим. Іноді тест такого типу може бути ефективним (у відповідному середовищі та за відповідних обставин). Але в жодному разі під ним не повинно бути імені вашого кандидата.

 

Для таких листівок використовуйте третіх осіб: «технічного кандидата» (за наявності), існуючу громадську організацію, вигадану організацію («група підтримки чесних виборів») тощо. Вказати автора послання треба обов’язково, хоча б вигаданого. Це посилить вплив тексту. Антиреклама невизначеного авторства зазвичай сприймається як брехня («той, хто каже правду, не боїться себе назвати»). Звісно, на таких матеріалах вихідні дані не вказують.

 

Підпис кандидата на антирекламі ставте в одному випадку: якщо це відповідь на випад суперника та якщо йдеться про значну провину конкурента, яка оцінюється виборцями як несумісна з відповідною посадою. Подібне звинувачення має бути підкріплено доказами, які є переконливими і для громадськості, і для суду. Тест такої агітації слід виконувати з дотриманням правил, про які йшлося вище.

 

Не забувайте, що наявність у когось ворога підвищує значимість цієї особи. Не робіть помилку, перетворюючи власного кандидата на відкритого ворога суперника.  

 

Сприйняття антиреклами окремими групами виборців відрізняється. Чим нижчим є рівень освіти та  соціальний статус, тим вище схильність брати на віру, читати та обговорювати дискредитаційні матеріали. На людей освічених справляють враження вагомі факти, викладені менш емоційно.

 

Застерігаємо вас від активного застосування антиреклами, яке може просто знизити явку виборців, а решту голосів розподілити непрогнозованим чином. Кандидат може дозволити собі максиму два викриття протягом кампанії. За підписом кандидата – лише одне, а краще жодного. Перший текст слід надати адресатам 10-15, другий – за 3-4 дні до виборів.

 

Кілька слів слід сказати про кампанію антиреклами за наявності у вашого кандидата кількох суперників, які мають значні шанси на перемогу. В цьому випадку за допомогою громадських організацій, неформальних об’єднань тощо можна поширювати антирекламу проти обох конкурентів, змушуючи їх зосередитись на контрпропаганді. Більш ризикованим, але ефективним засобом є поширення антиреклами проти одного кандидата за підписом іншого (або його прибічників), і навпаки. Підписувати таку рекламу не обов’язково, достатньо, щоб авторство «вгадувалось». Це змусить суперників з’ясовувати стосунки протягом всієї передвиборної кампанії. Застосовуючи такий метод, будьте дуже обережні та суворо дотримуйтесь вимог інформаційної безпеки. Виготовляйте поліграфію на власному обладнанні, яке знаходиться не в штабі. Якщо з вашого штабу вийде інформація про такого роду витівки, виправдатись буде дуже важко.

 

Важливо також правильно відповісти на дискредитаційну публікацію проти вашого кандидата.

 

 

Додаток 1

Приклад невдалого тексту антиреклами, спрямованої проти кандидата Петра Петровича Іванова. 

У власних агітаційних матеріалах повідомлялось про любов кандидата до собак, а також про захоплення східними єдиноборствами.  

 

 

               Не так давно у місті з’явились чутки про нове придбання Петра Іванова. Багато людей вже знають про любов Петра Петровича до тварин, але його нове придбання – не собака, а всього-навського коник. Може це тому, що пізнавши секрети східних єдиноборств, він відчув потяг до більш граціозного й аристократичного виду спорту – верхової їзди? Та й покупка не така вже дорога: вартість породистого коня прирівнюється до вартості однокімнатної квартири в нашому місті. До речі, у циган вважається більш престижним мати гарного коня, ніж сріблястий спортивний БМВ, який раніше був у нашого кандидата.

 

               Текст є душевним, емоційним, розповідає про кандидата, який займається граціозним й аристократичним видом спорту. Навіює романтичні асоціації: верхова їзда, сріблястий автомобіль тощо. До того ж, жоден з наведених фактів не є настільки вагомим компроматом, щоб стати темою статті.

 

 

 

Автор: Олександра Хрістофорова

сторінка Facebook

канал YouTube

 

 

 

---

 

 

Подпишитесь на рассылку семинаров и тренингов, если

- Ваша цель - быстро подготовить адекватный персонал для политической кампании

- Ваша цель - стать профи политконсалтинга