2004. БАЗИЛЮК Олександр Філімонович. Передвиборна програма.

	2004. БАЗИЛЮК Олександр Філімонович. Передвиборна програма.
	Опубліковано: газета "Голос України", 1 жовтня 2004 р. ПРОГРАМА КАНДИДАТА В ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ БАЗИЛЮКА Олександра Філімоновича В Україні виникла глибока ідеологічна криза: жодна з політичних програм, про які так багато шумить преса, не в змозі об'єднати суспільство. Праві і ліві, центристи і націоналісти, демократи і ліберали – усі погрузли у чварах і в кожного є своя, осколкова ідеологія, що виражає інтереси відокремлених соціальних груп. Тим часом об'єднуюча ідея в Україні є – це слов'янська ідея, її сила полягає в тому, що більшість громадян країни – слов'яни. У країнах СНД також багато представників цього етносу, особливо в Росії, Білорусі і Казахстані. А слов'янський світ у цілому нараховує понад 300 мільйонів чоловік, які проживають у 12 слов'янських державах. Слов'янський рух має давні традиції, йому понад 150 років, а якщо брати від самих витоків, то більше тисячі. На відміну від марксизму, лібералізму та інших "ізмів", що прибилися до нас із Заходу, слов'янська ідеологія є споконвіку нашою, увібравши в себе все найкраще, що було на Русі. Ми борсаємося в пошуках виходу з глухого кута, прислуховуючись до західних порадників, таких як МВФ і Всесвітній банк, руйнуючи Україну та втягуючи її в боргову яму, в той час як рішення всіх проблем у нас під ногами. Точніше, воно в нас самих. Ми повинні повернутися до традиційних для слов'ян цінностей і будувати економіку, орієнтовану на власні ресурси та співробітництво слов'янських держав. Нам далекий західний індивідуалізм, що нав'язується під виглядом "загальнолюдських цінностей". Слов'яни століттями вели общинний спосіб життя і господарювання, вони цінували артільну працю, їм завжди були властиві колективізм і любов до ближнього. Наші предки не поділяли людей на своїх і чужих по крові. Хто прийняв їх Віру і мораль, хто оцінив широчінь і чуйність їхньої душі, той і сам слов'янин, незалежно від свого походження. Слов'яни нерідко ставали жертвою своєї добродушності і гостинності, але в періоди розрух і бідувань завжди вміли згуртуватися і вистояти завдяки самовідданості і безприкладному героїзму. Немає сумнівів, що слов'янський світ вистоїть і в сьогоднішній смуті. Незліченні багатства землі, що складають третину світових запасів, величезна територія, що дозволяє ефективно розвивати внутрішній ринок, обдарований народ з високим рівнем освіти, а головне невичерпні ресурси слов'янського духу – усе це допоможе не тільки встати на ноги у найближчі роки, але і повернути лідируючі позиції у світі. Ми, слов'яни, які проживають в Україні, повинні зрозуміти, що нам необхідно: - Навести порядок у країні, покінчити з корупцією і бандитизмом на всіх рівнях, починаючи з державного. Установити жорсткий контроль знизу: запровадити механізм відкликання депутатів і Президента, забезпечити незалежність судів. Повинна бути відповідальність політиків за прийняті рішення: - Пріоритет закону і невідворотність кари. Зайвий гуманізм щодо злочинця є не гуманність щодо жертви. Скасування страти в умовах, коли громадяни бояться кримінальників більше, ніж закону передчасний і небезпечний крок. - Відповідальність держави перед своїм народом. Знецінені інфляцією й украдені трастами вклади населення, невиплачена зарплата – усе це державний борг, що має бути повернутий повністю і з відсотками. Держава, що не платить борги, не має права на існування. - Здоровий патріотизм. Любов до своєї Батьківщини, а не національне чванство. Розуміння того, що держава незалежна лише настільки, наскільки незалежна її економіка. Незалежну економіку може дати тільки реальна інтеграція з країнами СНД, перетворення Єдиного Економічного Простору (ЄЕП) в Слов'янський Союз Незалежних держав з єдиною валютою та власними наддержавними інститутами на зразок тих, що створені у Евросоюзі. - Усвідомлення того, що головну небезпеку світові сьогодні несе прагнення США і НАТО до світового панування. Геополітичні відносини з Заходом потрібно будувати через структури Слов'янського Союзу, СНД і широкої коалщії антинатовських держав (Китай, Індія й ін.). - Відмова від участі в миротворчих та інших місіях і навчаннях разом з НАТО, негайний вивід українського контингенту з Іраку. - Влада праці, а не тіньового капіталу. - Самоврядування від підприємства до регіону. Розумний федералізм. Безпосередня участь громадян у керуванні державою. Діяльність підприємств як державних, так і приватних, повинна бути прозорою для трудових колективів. - На злодійській моралі здорового суспільства не побудуєш. Тому: кадрова політика з урахуванням моральних якостей керівника. Оцінка його діяльності – на основі довіри народу. - Суспільство соціальної справедливості, де під справедливістю розуміється не горезвісна зрівнялівка, а одержання заробітної плати і володіння власністю виключно відповідно до трудового внеску. - У економіці – розумне поєднання ринку і державного регулювання. Ставка на власні сили і здоровий глузд. Підтримка усіх форм власності. Зниження податків до рівня, коли вигідно чесно працювати і їх сплачувати. Відмова від системи кодування громадян і тотального стеження за кожним. Проведення тільки тих реформ, що поліпшують життя людей. Пріоритет виробничої сфери над комерційною. Пріоритети держави: військово-промисловий комплекс, важка промисловість, залізничний та повітряний транспорт, енергетика, охорона здоров'я і система освіти. - Професійна армія як основа національної безпеки. Краще мати невелику боєздатну армію, ніж велику і таку, що розвалюється. У армії повинні служити добровольці, а матері не повинні боятися призову своїх дітей, як страшного суду. Загальний військовий обов'язок – тільки під час війни, якої не повинно бути ніколи. - Відродження духовно-моральних цінностей слов'янської цивілізації. Заслін примітивній масовій культурі, що йде із Заходу і розтліває наших громадян, особливо підростаюче покоління. - Повернення слов'янських традицій у сім'ї. Материнство – важка праця, що вимагає гідної винагороди. Сім'я, старі і діти – головний адресат соціальної допомоги. - Захист Української Православної Церкви (на чолі з Володимиром Сабоданом) від розкольників. Повернення храмів та іншого майна. Свобода совісті не повинна означати свободи для нечесних закордонних місіонерів і тоталітарних сект. - Вільні і правдиві засоби масової інформації. Свобода слова – це насамперед відповідальність, а не право на наклепи. Слово – небезпечна зброя. Для забезпечення захисту нашої моралі витиснення з інформаційного простору України західних ЗМІ і заміна їх вітчизняними, а також ЗМІ інших слов'янських держав. - Дбайливе ставлення до всіх продуктів слов'янської цивілізації. Відмова від дискримінації в питаннях мови і культури. Рівноправність російської й української мов, закріплена на законодавчому рівні. - Безкоштовні освіта і медичне обслуговування. Суспільство рівних стартових можливостей. 7 липня 2004 р. <<назад

Сайт работает на BCMS при поддержке https://studiobrand.net