Закон «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VІ від 17.11.2011 р. має бути детально проаналізований фахівцями з погляду дотримання прав виборців, забезпечення їх вільного волевиявлення, можливого спотворення результатів голосування тощо. Можна говорити про політичні причини та інтереси, які визначили зміст тих чи інших статей. Власне цим і займались працівники «ДАТА-КОНСАЛТ», але під час аналізу закону зустріли ряд недолугих формулювань, поява яких є наслідком недбалості (якщо не сказати гірше) законодавця. Одразу зазначимо, що ми мали у своєму розпорядженні офіційну публікацію тексту Закону («Голос України», 10.12.2011. - № 234. – С. 7-26). При формулюванні деяких положень законодавець вочевидь керувався принципом «не хочу, щоб мене зрозуміли правильно», який був винайдений одним з відомих сатириків.

Опоненти можуть заперечити, що згадані «помарки» жодним чином не вплинуть на перебіг виборчого процесу. Можливо й так. Але, по-перше, відповідні положення можуть мати неоднозначне тлумачення, що часто-густо створює умови для зловживань. По-друге, вони демонструють загальний рівень колективного інтелекту, який цей закон породив.

Частиною 1 ст. 9 визначено, що «депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року...». Слід зазначити, що «день виборів» є невизначеним терміном, який прийшов з розмовної, а не юридичної мови. Можливо, він навіяний популярним фільмом з відповідною назвою. Характерно, що навіть у тексті Закону № 4061-VІ цей термін більше ніде не вживається. Він також не є усталеним у вітчизняному законодавстві. То ж незрозуміло, яку дату вважати «днем виборів» для застосування вказаних вікових обмежень: дату офіційного початку виборчого процесу, дату голосування чи якусь іншу.

Згідно ч. 6 ст. 19 «кожна виборча дільниця має ..., адресу приміщення для голосування та місцезнаходження (адресу приміщення) дільничної виборчої комісії». Інакше кажучи, приміщення виборчої дільниці та приміщення для голосування можуть знаходитись в різних будівлях. Логічно припустити, що ці приміщення мають розташовуватись в сусідніх будинках. Однак законом не визначено, наскільки далеко одна від одної можуть знаходитись ці будівлі. При цьому законодавець жодним чином не визначає порядок переміщення виборчих бюлетенів, бланків протоколів, списків виборців та іншої документації з приміщення комісії до приміщення для голосування перед початком засідання в день голосування. Зокрема не встановлено відповідальність за збереження виборчої документації під час такого переміщення. Відповідно до ч. 1. ст. 87 підсумкове засідання виборчої комісії відбувається в приміщенні для голосування. При цьому у тексті закону стосовно підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці законодавець зазначає, що певні дії мають бути вчинені саме у приміщенні дільниці. Так, згідно п. 9 ст. 91 примірник протоколу вивішується в «приміщенні дільничної виборчої комісії». Згідно ч. 4 ст. 93 «під час транспортування виборчої документації печатка дільничної виборчої комісії зберігається у сейфі (металевій шафі) у приміщенні дільничної виборчої комісії». Як це забезпечити технічно, якщо відповідні будівлі знаходяться на значній відстані, законодавець не пояснює.

Що мав на увазі законодавець, зазначаючи у ч. 4 ст. 21, що «спеціальна виборча дільниця визначається закладом, установою, судном, полярною станцією України, де вона утворена»? Йдеться про відведення приміщення, встановлення порядку доступу до нього чи щось інше?

Підтримуючи не найкращі традиції інших законів про вибори, законодавець продовжує стверджувати, що рахунок виборчого фонду може бути відкритий в «установі банку України». В Законі «Про банки і банківську діяльність» жодного разу не зустрічається сполучення «банк України» (хіба що в найменуванні «Національний банк України»). В нашій державі існують державні та кооперативні банки, банківські корпорації тощо, а от такої сукупності як «банки України» немає. Скоріш за все, у визначеннях Закону «Про банки і банківську діяльність» законодавець хотів сказати «в установах банків, що створені і діють на території України, відповідно до чинного законодавства України». Хотів, але не сказав...

Цікавим є також положення ч. 2 ст. 48: «кандидат у депутати в одномандатному окрузі відкриває поточний рахунок виборчого фонду в установі банку України, яку визначає на свій розсуд, за місцезнаходженням окружної виборчої комісії». Очевидно, таке формулювання допускає різні тлумачення. Не будемо опускатись до блазнювання і стверджувати, що кандидат може відкрити рахунок лише в установі банку, яка знаходиться за тією ж адресою, що й відповідна виборча комісія. Але й без цього формулювання є невдалим. Місцезнаходженням скоріш за все слід вважати населений пункт, де розташована окружна комісія (як правило, це центр округу). Як бути при цьому стосовно округів, що включають кілька районів великого міста? Чи слід вважати, що рахунок можна відкрити лише на території району, який є центром округу?

Відповідно до ч. 3 ст. 57 «помилки і неточності, виявлені в поданій декларації, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати». У законі не уточнюється, якого роду помилки, скільки разів, протягом якого часу та в який спосіб можуть виправлятись. Можливо, законодавець вважає, що на ці питання відповідає ч. 3 ст. 60: «Помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати. Зазначені помилки і неточності повинні бути виправлені кандидатом у дводенний строк з дня подання зазначених документів». При цьому згідно з ч. 6 ст. 59 та ч. 6 ст. 60 рішення про реєстрацію приймається не пізніш як на п’ятий день з дня прийняття документів. Помилки зазвичай виявляє виборча комісія під час розгляду документів. Отже, якщо ЦВК розглядатиме документи та виявить помилку у перший день з дня їх подання, суб’єкт отримає право на виправлення помилок. Якщо ж розгляд та виявлення помилки матимуть місце на третій день, він втрачає таке право.

Ч. 15 ст. 74: «Регіональні (місцеві) телерадіоорганізації державної та комунальної форми власності своїми передачами не повинні перекривати передачі передвиборної агітації партій, які транслюються на загальнонаціональних каналах мовлення». Написано «для своїх», а іншим розуміти і не треба. Очевидно, мається на увазі трансляція власних програм місцевих телерадіоорганізацій замість передачі передвиборної агітації на загальнонаціональних каналах.

Ч. 23 ст. 74 повторює положення інших законів про вибори: «Передвиборні агітаційні матеріали знімаються з 24 години останньої п’ятниці перед днем голосування відповідними службами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування». Час початку відповідних робіт визначено. При цьому незрозуміло, коли вони мають бути завершені. Інакше кажучи, головне розпочати процес, а не отримати результат.

Згідно ч. 2 ст. 89 «члени дільничної виборчої комісії, які отримали виборчі бюлетені для голосування у загальнодержавному окрузі та одномандатному окрузі відповідно до частини сьомої статті 84 цього Закону, почергово публічно перераховують невикористані виборчі бюлетені...». Відповідне положення міститься також у ч. 8 ст. 89. Залишається незрозумілим, чи припиняються на час підрахунку всі інші дії комісії, чи здійснюється перерахунок вголос тощо. Слово «публічно» жодним чином не наближає нас до відповіді на ці питання.

Ч. 1 ст. 91: «Центральна виборча комісія забезпечує виготовлення бланків протоколів дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці для кожної виборчої дільниці для виборів у загальнодержавному окрузі та в одномандатному окрузі у кількості 200 примірників відповідно...». Нагадаємо законодавцю, що йдеться про 2 види бланків. То ж, слід виготовити по 200 примірників кожного чи 200 загалом? Якщо загалом, то скільки бланків кожного виду?

Трапився нам і невдалий копіпаст, до редагування якого у законодавця не дійшли руки.

Частина. 3 ст. 23: «Центральна виборча комісія забезпечує оприлюднення свого рішення про утворення відповідно до частини восьмої статті 21 цього Закону спеціальної виборчої дільниці у відповідних регіональних чи місцевих друкованих засобах масової інформації» замість «Центральна виборча комісія забезпечує оприлюднення свого рішення про утворення спеціальної виборчої дільниці відповідно до частини восьмої статті 21 цього Закону у відповідних регіональних чи місцевих друкованих засобах масової інформації».
Частина 5 ст. 34 «Таке рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів від складу комісії присутніх на засіданні комісії» замість «Таке рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів від складу членів комісії, присутніх на засіданні комісії.».
Частина 8 ст. 108: «Скарга на дії чи бездіяльність кандидата у депутати може бути до Центральної виборчої комісії».

Навряд чи цей перелік є вичерпним, бо він складений під час читання тексту закону з дещо іншою метою. При цьому наведених «помарок» достатньо, щоб оцінити його якість. Мимоволі приходять думки про надання законодавцю благодійної допомоги консультаційними послугами...

Дивіться пов'язані матеріали:

Бюлетень "ДАТА-ВИБОРИ-2012"

Курс з підготовки менеджерів передвиборних кампаній

Календар підготовчих заходів. Вибори народних депутатів України 2012 року. Багатомандатний округ. 

Календар підготовчих заходів. Вибори народних депутатів України 2012 року. Одномандатний округ.