26 листопада відбувся позачерговий, двадцять п”ятий, з”хзд Української Національної Асамблеї та чергове вічеве коло громадської організації Українська Національна Оборона. Відкрив з”їзд Асамблеї її багаторічний Голова пан Юрій Романович Шухевич. З його виступу та спілкування поза межами конференцзали раптово показали, що це не номінальний декоративний лідер ( яким його хотіли свого часу зробити Корчинський з Артеменком), а реально діючий, не зважаючи на вік. Виступав без папірця, твердим голосом, простою та ясною думкою. Вороги були розгублені: впритул адекватне розуміння ситуації – так, з одного боку Москва, чекістський режим, що є ворогом не лише України чи будь якої іншої пострадянської держави, але й самого російського народу, в першу чергу. Європі ж, насправді, не потрібна асоційована, розвинута Україна, а потрібна ресурсна база дешевої і, водночас, кваліфікованої робочої сили, родючих грунтів та чистої сільськогосподарської продукції, залізорудного концентрату, металолому та інших промислових напівфабрикатів, дешевої електроенергії, тощо. До того додається наркотична залежність Європи від Москви у газовій сфері. А з огляду великої можливості повернення Герхарда Шрьодера на другий термін канцлерства ( тут Юрій Шухевич продемонстрував неабияку обізнаність у європейській підноготній) Україна не лише не позбудеться німецького тиску у вирішенні своїх європейських справах, але й зіткнеться з їх значним посиленням. Тому події останнього часу вимагають від Асамблеї особливих зусиль по консолідації лав з іншими спорідненими силами в українському суспільстві. Не оминув він і гострих запитань присутніх журналістів що до свого колишнього відходу від керівництва. За словами пана Юрія, це було обумовлено зрадою тодішнього керівництва у особах Корчинського, Артеменка та їх щонайближчого оточення. Після їх вичищення з лав та нової консолідації Асамблеї силами найперше ветеранів локальних конфліктів в особі покійного вже нині Руслана Зайченка, а також інших учасників руху „Україна без Кучми” Миколи Карпюка, Ігора Мазура та інших ентузіастів, Асамблею було відроджено.

До з”їзду надійшли привітання від споріднених патріотичних сил, партій, рухів та громадських об”єднань. Наступні промовці зазначили, що УНА – УНСО одна з дуже небагатьох, хто зберіг обличчя, зберегла ідеологію. Характерно висловився гість з”їзду Андрій Юсов: „…”Пора” свою задачу вже виконала. Про УНСО такого сказати не можна. .. Коли починаються якісь події, то опозиція просить УНСО що не будь зробити, а влада – не робити того чи іншого..”

Інші промовці зазначали: „Чому ми в 93-му пішли в УНСО?.. Ми відчували загрозу державному суверенітету та територіальній цілісності України. Українські Збройні Сили, як тоді, так і зараз, розкладені антиукраїнською пропагандою місцевих проросійських політиків… На наших очах відторгнуто шматки територій у Молдови, Грузії, Азербайджану…”

Капітан 1-го рангу Грищук: „..Ми не маємо зараз офіцерів-самостійників в повному сенсі цього слова… Армію обкрадено та розкладено… Росіяни – це професіональні та жорстокі „партнери ( а точніше, вороги) Не дарма позавчора обмовився Путін, неначебто переплутавши білоруську трубу з українською. Тому треба серйозно відноситись до цього ворога…”

Микола Карпюк: „… Стратегічною помилкою свого часу було призначення головою Корчинського та його найближчого оточення… Очистилися майже вчасно і з малою кров”ю, але було втрачено час та сили, вповільнено рух вперед… На наступному етапі діяльність інших зрадників, Шкіля та його оточення привело на деякий час до фрагментації організації та на деякий час її розчинення. Але здорове начало пересилює, і організація регенерувалася. Більш того, тепер ми розвиваємо нові структурні форми, не зациклюючись на догмах…”

Андрій Бондаренко додав: „..Україна у свою незалежність увійшла з до стратегічним образом ( способом) мислення. Нам прийдеться стати піонерами на цьому шляху!…”

З огляду на брак часу для засідань, за день було зроблено не мало. По всьому, ми стали свідками відродження колишньої потужної не лише політичної, але й парамілітарної організації, вочевидь, як відповідь на історичні виклики, чергові загрози існуванню української державності. 
 

 

За інформацією